Не хотіла писати довгопост про подорож, бо він довгий, але знайшлись люди, яким це цікаво, тому напишу))
Почну з того, що відправилась я у Грузію зі своїм другом з Нової Зеландії, який подорожує близько 5 років і для якого Грузія була 55 країною, досвід в подорожах в нього великий і я вважала за честь запропонувати йому подорожувати разом і він зразу погодився))
Оскільки в Новій Зеландії середня зарплата близько 2000 доларів на місяць, а в мене може 3000 грн, я зразу сказала що подорожувати ми будем лише автостопом і ночувати лише по каучсерфінгу, Крістіан був не проти такої бюджетної поїздки і ми зійшлись на цьому варіанті, але не все сталось як гадалось, перший тиждень з каучсерфінгом були великі проблеми, бо "гарячі" грузинські хлопці вписують лише дівчат, а вот хлопця і дівчину- "мест нет", так вот за перший тиждень я витратила майже всі гроші, якітримала на їжу, витратила на хостели і коли гроші закінчились я третину дня жостко панікувала що робити далі а третину дня почала наполегливо писати по каучі за вписку, розповідала яка ситуація, що гроші закінчились і все таке, і що ви думаєте??? ми отрали не те що вписку?? ми ще й навіть вибирал)) до прикладу в Тбілісі знайшли неймовірного чувака, який до того вписав 3 людей, але почувши яка ситуація, ці люди вирішили спати в спальниках на підлозі, а нам дали ліжко..... наступне наше місто було Степанцмінда-Казбек, там теж знайшли вписку, а коли приїхали виявилось що це хостел, я така стою в шоці і кажу:
- я перепрошую, це якась помилка??? я писала на кауч, а тут виявляється хостел, в нас дійсно немає грошей на хостел, на що хост мені відповідає: -
-мій хостел, що хочу з ним то і роблю,
сказати що я була вражена це нічого не сказати, і коли через два дні ми почали стопити назад до Кутаїсі то почались справжні чудеса, прямо з Тбілісі застопили ми одного дядька, аля-героя 90х, всю доорогу розказував як він пережив ті часи і зараз весь Тбілісі "його", кои вийшли в кафешку, він такий заряджає пістолет і кладе в кишеню(не згаю чи то понти чи що), але мені було дуже страшно, потім коли вже майже доїхали до Кутаїсі він запропонував нам залишитись в окремому номері в готелі, мовляв цілий будинок оплачений, і йому буде приємно якщо він нам допоможе, ввечері до нього прилетіла з Києва 20 річна дівчина, понятно для яких справ, і ми всі почали дружно їсти і пити на кухні, коли зранку прокинулись наш добродій відправився до Батумі з його молодою супутницею, а нам залишився цілий стіл хавки, фруктів і тд( що звісно ми забрали з собою, не пропадати ж добру??), тільки ми почали стопити з цього заміського будиночка до Кутаїсі нам зупинився грузин просто широчезної душі, познайомились і він каже:
-а ви були колись в печері Прометея?? ми такі:ні), то давайте я вас відвезу, я така питаю:
-а скільки то коштує? він:
-ви мої гості, я все заплачу, ну короче погуляли ми по тій печері , збираємся назад, і він знову запитує:
-а хінкалі пробували?? я відповідаю:
-пробували, але такі магазинні, він- ооооо, ми зараз підем в ресторан. Прийшли в ресторан, замовив нам хінкалі, хачапурі, ми так наїлись, що вже дихати просто не могли, а залишилось ще багато, але він каже: нііііі, ви нікуди не підете поки не доїсти, ми просто зі сльозами їли ці хінкалі і тут приходить офіціант і приносить ще одне хачапурі(розмір як середня піца) і дядько каже:
- це вам в дорогу)), під кінець ми обмінялись контактами, запрошував мене і всю мою родину до нього)), тут слова зайві мені здається, і говорити які тут люди , це очевидно))
в останній день в Грузії я вже була сама, бо мій друг вилетів на день скоріше в іншу країну і вот почала я стопити з Кутаїсі до аеропорту і через кілька хвилин мені зупиняється Українець з Рівного, розповів мені що 7 років живе і працює в Грузії і каже:
-коли в тебе відліт? я така:
- в 6 ранку) він:
-то що ти будеш робити цілий вечір в аеропорту і цілу ніч? можеш в мене переночувати і я тебе вночі відвезу) я трохи подумала, я ж була сама, і вродіби не страшно і я погодилась, і знову ресторан, теплий прийом, куча хавчика в дорогу, і нові друзі. Так вот, мораль цієї історії така, не треба їхати в Гузії з двома доларами надіючись на гостиприємність грузинів, просто коли ви потрапляєте в неприємні ситуації тут вам обовязково допоможуть, навіть якщо ви їх про це не просите і навіть протестуєте, Грузія це маст візіт тому що тут і гори, і море і міста круті і неймовірні люди......
